English      Русский


Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні пристрої. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

"Дніпро" - перша вітчизняна напівпровідникова управляюча машина широкого призначення.

Версія для друку всього разділу
Із спогадів Б.М.Малиновського, заступника з наукової частини директора Обчислювального центру АН УРСР В.М.Глушкова в 1957-1961 рр.

Як створювався "Дніпро"

Про становлення цифрової обчислювальної техніки в Обчислювальному центрі АН УРСР керованому Віктором Михайловичем Глушковим згадує його заступник з наукової частини Борис Миколайович Малиновський:

"Хочу розповісти, що стоїть за словами В.М.Глушкова "героїчний період нашого розвитку". Оскільки доводилося більше усіх піклуватися про розробку управляючої машини широкого призначення (УМШП), то до кінця її жартівники називали "УМШН - УМА-ЛИШЕН" (від назви машини російською мовою - УМШН). Роботи дійсно було багато і не завжди вона клеїлася. Через рік чи півтора довелося взяти весь обсяг роботи під свій твердий контроль, що я і зробив, користуючись можливостями заступника директора. Потім зрозумів, що потрібний проектно-конструкторський відділ, і умовив Віктора Михайловича створити його. У якості завідуючого "підвернувся" Ю.Т.Митулинський, людина з гарними організаційними здібностями. Відділ був швидко розгорнутий і приступив до конструювання машини.

Так створювалася кадрова база великої для того часу розробки.

Принципи побудови (вибір структури й архітектури) і налагодження

І все-таки головними були і залишалися питання: якою повинна бути машина - принципи її побудови, основні параметри, структура й архітектура (як стали говорити пізніше). Вони визначалися її призначенням - керування широким колом виробничих процесів. Довелося зайнятися їхнім вивченням.

Пам'ятаю, - згадує Борис Малиновський - мені спало на думку написати в різні науково-дослідні організації, університети, ряд промислових організацій листа про те, що розробляється УМШП, що ми шукаємо прихильників створення такої машини, і ті, хто бачить можливості її використання, згодний працювати разом з нами, може висловити вимоги до УМШП. Було розіслано понад 100 листів. Віктор Михайлович схвалив мій задум. Позитивні відповіді прийшли від чотирьох організацій, у тому числі від НДІ хімічної промисловості - "НІОХІМ" - (м.Харків), інші організації або не відповіли, або надіслали нічого не значущі відписки.

Борису Миколайовичу довелося засісти за книги з описом вимірювальних приладів, регуляторів, сервомеханізмів, технологій, використовуваних у промисловості. У той час ніякої єдиної системи вимірювальної техніки не існувало. В основному використовувалися стрілочні прилади. По положенню стрілки чи іншого покажчика на шкалі можна було прочитати величину вимірюваного параметра. Таке ж положення було з регуляторами.

У управляючу машину дані про процес, які знімалися з приладів, треба було вводити автоматично, за її командами. Також автоматично було потрібно керувати регуляторами і сервомеханізмами. Постала проблема об'єднання обчислювальної частини ЕОМ з об'єктом керування. Саме в стінах нашого відділу спецмашин народилася тоді назва пристрою, покликаного виконувати ці функції: ПЗО - пристрій зв'язку з об'єктом. Слово ПЗО узвичаїлося, стало зрозумілим усім, хто займається управляючими машинами.

Розроблювачам ПЗО відразу стала очевидна необхідність стандартизації електричних сигналів на виході вимірювальних приладів і на вході сервомеханізмів, що впливають на процес. Тільки в цьому випадку створення ПЗО, розраховане на прийом багатьох вхідних і видачу багатьох вихідних сигналів, ставало можливим. Це змусило фахівців в галузі вимірювальної техніки зайнятися питаннями стандартизації промислової автоматики. Буваючи на конференціях, семінарах, відвідуючи підприємства, Б.М.Малиновський багаторазово обговорював ці питання з тими, хто був близький до них, щоб скласти уявлення про майбутнє ПЗО. Зрештою нам удалося його спроектувати. Багато праці в цю роботу доклали В.М.Єгипко і Л.О.Жук.

Що стосується обчислювальної частини (арифметичного пристрою і пам'яті), то у відношенні її структури й архітектури усе було ясно. Однак виникало багато технологічних труднощів, наприклад, створення феритної пам'яті на мініатюрних сердечниках.

Запам'ятовуючий пристрій УМШП на мініатюрних феритних сердечниках, розроблений під керівництвом І.Д.Войтовича став першим у країні і забезпечив високу надійність і невеликі розміри машини. Для пристрою введення-виведення програми і даних були обрані широко застосовувані в той час пристрій уведення даних з перфострічки і цифродрук з електричним приводом.

З огляду на наближення комплексного налагодження УМШП, Борис Миколайович, за порадою В.М.Глушкова, постарався сконцентрувати всі роботи в себе у відділі. Налагодження ПЗО вів В.М.Єгипко, що працював у відділі і раніше, арифметичний пристрій налагоджував В.С.Каленчук, запам'ятовуючий пристрій вів спочатку В.Г.Пшеничний, потім І.Д.Войтович. Структурну схему всієї машини допрацьовували я й А.Г.Кухарчук. Пристрій керування вела Л.О.Коритна, пристрій живлення - Е.Г.Райчев.

Розробка пристроїв введення-виведення затримувалася. У цей час у наш ОЦ прийшов на роботу д.т.н. Б.Б.Тимофєєв із Грузії. В.М.Глушкова не було, приймав його Б.М.Малиновський і відразу запропонував очолити відділ пристроїв введення-виведення, передав йому частину співробітників свого відділу. Комплексне налагодження машини було проведено за лічені тижні - позначилася висока якість налагодження основних пристроїв.