Забута "Мисляча машина" професора О.М. Щукарьова

 
За матеріалами книг Б.М.Малиновського

У квітні 1914 року, за чотири місяці до початку Першої світової війни, професор Харківського технологічного інституту Олександр Миколайович Щукарьов на прохання московського Політехнічного музею виступив тут із лекцією "Пізнання і мислення". Лекція супроводжувалася демонстрацією "машини логічного мислення", здатної механічно здійснювати прості логічні висновки на основі вихідних смислових посилок.

Лекція мала великий резонанс. Присутній на ній професор О.М. Соков відгукнувся статтею з пророчою назвою "Мисляча машина" ("Вокруг света", 1914, №18), в якій писав: "Якщо ми маємо арифмометри, які додають, віднімають, множать мільйонні числа за допомогою оберту важеля, то, очевидно, настав час мати логічну машину, здатну робити логічні висновки одним натисканням відповідних клавіш. Це збереже багато часу, залишивши людині галузь творчості, гіпотез, фантазії, натхнення - душу життя".

Нагадаємо, що в 1914 році, коли було зроблено доповідь і надруковано статтю, Алану Метісону Тьюрингу, геніальному англійському математику, що опублікував у 1950 р. резонансну статтю "Чи може машина мислити?", минав лише другий рік!

"Машина логічного мислення" являла собою ящик заввишки 40 см, завдовжки і завширшки - 25 см. Вона мала 16 штанг, які приводилися у рух натисканням кнопок, розташованих на панелі введення даних (смислових посилок). Кнопки діяли на штанги, ті - на світлове табло, де висвітлювався (словами) кінцевий результат (логічні висновки із заданих смислових посилок).

Наприклад, на підставі вхідних посилок: срібло є метал; метали є провідники; провідники мають вільні електрони; вільні електрони під дією електричного поля створюють струм. Одержуємо логічні висновки:

О.М. Щукарьов народився в 1864 р. в Москві, в сім'ї державного чиновника. Закінчив Московський університет. У 1909 р. захистив докторську дисертацію і в 1911 р. його запросили до Харківського технологічного інституту на посаду професора хімії. Наступні 25 років його педагогічної і творчої діяльності були пов'язані з цим інститутом (згодом - Харківський політехнічний).

Окрім хімії, О.М. Щукарьова цікавили питання логіки мислення. Приїзд до Харкова відіграв велику роль у житті вченого. У Харківському університеті працював добре відомий на той час у Росії професор Павло Дмитрович Хрущов (1849-1909). За фахом він також був хіміком і так само, як і Щукарьов, захопився проблемою мислення і методологією науки. Ще у 1897 р. він прочитав для професорсько-викладацького складу Харківського університету курс лекцій з теорії мислення та елементів логіки. Мабуть, саме тоді у нього виникла думка повторити "логічне піаніно" - машину, винайдену в 1870 р. англійським математиком Вільямом Стенлі Джевонсом (1835-1882), професором Манчестерського університету. Книга Джевонса "Основи науки" вийшла у перекладі російською у 1881 р. і, очевидно, П.Д. Хрущов ознайомився з нею. До того ж, за матеріалами книги професор математики Одеського університету І.В. Слешинський у 1893 р. надрукував статтю "Логічна машина Джевонса" ("Вестник опытной физики и элементарной математики". Семестр XV. -N 7).

Джевонс не надавав своєму винаходу практичного значення. "Логічне піаніно" використовувалося лише як навчальний прилад для викладання курсу логіки. Судячи з усього, професор П.Д. Хрущов, що відтворив машину Джевонса (на початку ХХ ст. або дещо раніше), також мав намір використовувати його лише як навчальний прилад під час своїх лекцій з логіки і мислення.

Після смерті П.Д. Хрущова в 1909 р. його вдова передала машину Харківському університету.

Яким чином О.М. Щукарьов розшукав машину, сконструйовану П.Д. Хрущовим - невідомо. Сам Олександр Миколайович у статті "Механізація мислення" (1925) пише, що він її "успадкував".

О.М. Щукарьов вів велику просвітницьку роботу, виступав з лекціями з питань пізнання і мислення у багатьох містах України, у Москві, Ленінграді. Спершу вчений на лекціях демонстрував машину, побудовану Хрущовим, а потім - сконструйовану ним самим. У зазначеній вище статті він так пояснює свій внесок у поліпшення конструкції машини:

"Я спробував побудувати дещо видозмінений примірник, вводячи в конструкцію Джевонса деякі вдосконалення. Втім, ці вдосконалення не мали принципового характеру. Я просто надав інструменту дещо менших розмірів, зробив його весь із металу й усунув деякі конструктивні дефекти, яких у приладі Джевонса, слід визнати, було достатньо. Подальшим кроком уперед було приєднання до інструмента особливого світлового екрана, на який передаються результати роботи машини і на якому вони з'являються не в умовно-буквеній формі, як на машині Джевонса, а в звичайній словесній формі".

Проте головне досягнення О.М. Щукарьова, полягало в тому, що він, на відміну від Джевонса і Хрущова, бачив у машині не звичайний шкільний посібник, а трактував її своїм слухачам як технічний засіб механізації тих сторін мислення, які піддаються формалізації. Статтю "Механізація мислення. Машина Джевонса" він починає з історії виникнення технічних засобів для рахування: абак (рахівниця стародавніх греків і римлян), машина Паскаля, яка виконувала операції додавання, арифметичний прилад Лейбніца, логарифмічна лінійка й аналогові диференцюючі машини для розв'язання рівнянь. Механізацію логічних процесів, які формалізуються, О.М. Щукарьов розглядає як наступний крок у розвитку подібних пристроїв, покликаних істотно допомагати людині в розумовій праці. Як приклад у статті наводиться розв'язання задачі прогнозування електричних властивостей водних розчинів окисів хімічних елементів. За допомогою машини було знайдено вісім варіантів розчинів електролітів і неелектролітів. "Усі ці висновки абсолютно правильні, - пише вчений, - проте думка людська надто плуталася в цих висновках".

Як пізніше в Радянському Союзі кібернетику (на початку її становлення) оголосили лженаукою, так і в 20-і роки ХХ ст. погляди О.М. Щукарьова розцінювалися деякими вченими вкрай негативно.

У 1926 р. на сторінках журналу "Под знаменем марксизма" (№12) професор І.Є. Орлов писав: "Претензії професора Щукарьова, який демонструє шкільний прилад Джевонса як "мислячий" апарат, а також наївне здивування його слухачів, - усе це не позбавлено деякого комізму. Нас намагаються переконати у формальному характері мислення, у можливості його механізації". Треба віддати належне журналові - його редакція не погодилася з поглядами автора статті.

Останню лекцію О.М. Щукарьов прочитав у Харкові наприкінці 20-х років ХХ ст.. Свою машину він передав на кафедру математики Харківського університету. В подальшому її сліди загубилися.

В історії розвитку інформаційних технологій в Україні і в колишньому Радянському Союзі ім'я О.М. Щукарьова пов'язане з важливим етапом у створенні засобів обробки інформації - це активна пропаганда важливості й можливості механізації (надалі - автоматизації) тих сторін логічного мислення, які піддаються формалізації.

Ілюстрації   ›››  
Бібліографія праць про Щукарьова О.М.   ›››  

Перший в континентальнiй Європi комп'ютер